Роз’яснення ВАКС щодо окремої думки до вироку від 30 квітня 2020 року. Ним було затверджено угоду про визнання винуватості екснардепа, обвинуваченого в отриманні неправомірної компенсації за житло

30 квітня 2020 року Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 3 квітня 2020 року між прокурором та обвинуваченим – колишнім народним депутатом, який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (https://bit.ly/3bT4PEt). Один з членів колегії суддів, суддя Вищого антикорупційного суду Лариса Задорожна виклала окрему думку щодо ухваленого 30 квітня 2020 року вироку (https://bit.ly/3e2f6iV). 

Окрема думка судді Лариси Задорожної обґрунтовується наступним.
Диспозиція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає настання кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо вони спричинило тяжкі наслідки.

Стаття 35 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачає, що народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апарат Верховної Ради України щомісячно видає кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму). Право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ.

Необхідно зазначити, що під час підготовчого судового засідання обвинувачений пояснював, що повноваження народного депутата здійснював з листопада 2014 року, а за отриманням компенсації звернувся тільки у лютому 2016 року. Саме тоді змінився порядок видачі депутатам коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера. Відтак працівники Апарату ВРУ та інших органів не мали підстави для контролю та перевірки одержання компенсацій.

Свою окрему думку суддя Лариса Задорожна, зокрема, обґрунтувала тим, що в пред’явленому екснардепу обвинуваченні не зазначено, які владні повноваження були ним реалізовані для отримання неправомірної вигоди для себе. Натомість указано, що він подав заяву з проханням видачі грошових коштів, усвідомлюючи те, що працівники Апарату та Управління справами не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в Києві. До того ж, формально документи обвинуваченого відповідали умовам, визначеним ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», і від депутата не вимагалось підтвердження відсутності житла у місті Києві.

На думку судді Лариси Задорожної, вибуття з державної власності грошових коштів та отримання їх у свою власність обвинуваченим у сумі 582 430 грн. сталось не внаслідок зловживання владою чи службовим становищем.

Нагадаємо, частина третя статті 375 КПК України передбачає, що кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку. Так, вона не оголошується в судовому засіданні, але приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.