Суддя-спікер ВАКС Інна Білоус - про те, чому судді як правило не коментують поточних справ і власних рішень

Судова влада в Україні реалізує свої повноваження через здійснення правосуддя. Авторитет суду та його рішень багато в чому пов’язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності.

Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані з такими цінностями правосуддя, як незалежність, неупередженість, чесність, честь, гідність, професіоналізм. Стандарти суддівської діяльності в цілому і поведінки суддів, зокрема, випливають із конституційних принципів, міжнародних договорів, до яких приєдналась держава Україна, а також із законів України. Зазначені цінності і є передумовами довіри суспільства до здійснення правосуддя. 

Відповідно до Кодексу суддівської етики суддя не може робити публічних заяв, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи.

Правило щодо заборони коментарів з боку судді справ, які перебувають у його провадженні, відображується і в практиці ЄСПЛ. Так, у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, № 58442/00, 28.11.2002) суд встановив порушення ст. 6 ЄКПЛ через те, що суддя до постановлення рішення у справі дала інтерв’ю, із якого вбачалося її власне переконання у тому, що виправдання обвинувачених не може бути. Так, суддя зробила у пресі таку заяву: «Сьогодні я ще не можу сказати, чи вирок буде обвинувальним, чи міститиме часткове виправдання». Інше інтерв’ю містило ще одне висловлювання судді: «Чесно кажучи, я не розумію захист і обвинувачених. Вони, бачите, не визнають себе винними!.. Тоді доведіть свою невинуватість, от і все!». ЄСПЛ побачив у таких інтерв’ю ознаки упередженості і переконання судді у винуватості обвинувачених до розгляду справи по суті, та зазначив у рішенні, що ці твердження «явно вказували, що суддя вже переконана у вині заявника, принаймні за одним пунктом обвинувачення, і що вона виключає можливість того, що він виявиться повністю невинуватим».

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у провадженні, крім випадків, установлених законом. 

Отже, у нормах як міжнародного, так і національного законодавства України заборона робити публічні заяви та коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, тісно пов’язана з такими обов’язковими вимогами до відправлення правосуддя, як незалежність і об’єктивність (неупередженість). Така заборона пов’язана з тим, що заяви або коментарі судді щодо справ, які перебувають у провадженні суду, можуть створити у громадськості сумніви щодо об’єктивності (неупередженості) судді під час розгляду справи, а також поставити під сумнів законність ухваленого рішення.