Віра Михайленко, суддя-спікер ВАКС, про порядок визначення розміру застави

Розмір застави є наріжним камінням сучасних «антикорупційних» процесів, хоча його визначення є найбільш проблемним моментом при розгляді клопотання про застосування як основного так і альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Він повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом виходячи із таких критеріїв:

- обставин кримінального правопорушення;
- майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого;
- даних про його особу;
- ризиків кримінального провадження (переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, ховання або спотворення доказів; вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного; перешкоджання кримінальному провадженню; вчинення іншого чи продовження розпочатого кримінального правопорушення).

Кримінальним процесуальним законом установлено розміри застави, виходячи із тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа. Розмір застави визначається у таких межах:
1) у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості, - від 1 до 20 розмірів ПМ . На сьогоднішній день це від 2007,00 грн до 40 140,00 грн;
2) у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів ПМ (від 40 140,00 грн до 160 560,00 грн);
3) у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, - від 80 до 300 розмірів ПМ (від 160 560,00 грн до 602 100,00 грн).

У провадженнях загально-кримінального спрямування визначення суми застави у передбачених законом межах зазвичай не має проблем. Коли ж мова йде про кримінальні правопорушення, де фігурантами виступають «топові» суб’єкти, високопосадовці, або в яких фігурують мільйонні, а інколи мільярдні суми, на її розмір впливають завдані збитки, отримана неправомірна вигода або посада, яку займає підозрюваний, обвинувачений.

Установлення в якості застави мільйонних сум, які значно перевищують встановлені законом розміри, наразі не є рідкісним явищем. Можливість перевищення «заставних максимумів» передбачена абз. 2 частини 5 ст. 182 КПК України. Так, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється/обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят (160 560,00 грн) чи триста (602 100,00 грн) розмірів ПМ відповідно. Конструкція норми вказує, що навіть при здійсненні «антикорупційного» правосуддя, мільйонні застави не можуть мати місце в кожному випадку.

Про це свідчить використання законодавцем терміну «у виключних випадках» та оціночного по суті критерію щодо здатності/нездатності забезпечити виконання обов’язків. І тут виникає проблематика визначення конкретної суми застави, адже виключність випадків обумовлює процесуальну трансформацію критеріїв, що покладаються в основу вирішення цього питання, а розмір застави стає по суті необмеженим. В таких випадках орієнтирами для визначення розміру застави стає майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого підозрюється, обвинувачується особа, а нерідко і сума неправомірної вигоди.

Можливість врахування майнового стану, розміру шкоди або доходу передбачена пунктами 7, 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, де закріплено обставини, що враховуються при обранні будь-якого запобіжного заходу. Ці критерії мають враховуватися у разі встановлення ризиків кримінального провадження і в сукупності з усіма іншими обставинами кримінального провадження. Якщо говорити про визначення розміру застави у зв’язку з розміром завданої майнової шкоди або доходу, то таке можливо за наявності вагомих доказів, якими вони обґрунтовуються. Що стосується визначення розміру застави в залежності від суми неправомірної вигоди, то чинне процесуальне законодавство не передбачає такої можливості (поняття «майнова шкода» і «дохід», що використовуються у п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, не є тотожними поняттю «неправомірна вигода»).

Окрему увагу слід звернути на те, що перевищення встановленого загальною нормою розміру може бути (а не повинно бути), а отже не є обов’язковим. Тобто в даному випадку мова йде про дискрецію слідчого судді або суду і про їх внутрішнє переконання при оцінці конкретних обставин, що обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу. І коли слідчий суддя або суд призначає розмір застави, наприклад, в сумі 3 000 000 грн, 5 500 000 грн або 10 000 000 грн (на противагу заявленим прокурором сто-, двісті- і тристамільйонних сумам застави), він вже суттєво виходить за межі нормативно визначених максимальних розмірів. Навпаки такі суми застави викликають питання у правозахисників. Адже, як це не парадоксально, але застава в контексті запобіжного заходу становить втручання в права людини, і чим менше збалансованою конкретними фактами вона є, тим ближче це питання до порушення прав людини і міжнародних зобов’язань України.

На завершення хотілося б відмітити, що в системі координат суспільного запиту на швидкі і показові процеси, в умовах формування викривлених уявлень про сутність застави як «міні-покарання» до вироку або способу повернення активів, не слід все ж таки відкидати правові ідеї і припиняти роботу над впровадженням верховенства права, як правоохоронному та суддівському сегменту, так і журналістам, активістам та пересічним громадянам.