Суддя-спікер ВАКС Віра Михайленко про те, що означає застава

Застава застосовується у різних категоріях справ і може бути як самостійним (основним), так і альтернативним запобіжним заходом. Альтернативність застави полягає у тому, що вона визначається у обов’язковому порядку при застосуванні до особи тримання під вартою.

Розкриваючи сутність застави, у першу чергу слід зазначити про її забезпечувальну та стримуючу функції. Це означає, що застава не є «покаранням» або грошовим стягненням з особи, яка підозрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину. Це логічно, адже будь-які стягнення у кримінальному провадженні можуть мати місце лише після постановлення вироку. До цього моменту застава виконує роль запобіжника негативної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування та обвинуваченого під час судового розгляду.

Ключовим у концепції є те, що застава полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок. Вона має забезпечити виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави при невиконанні цих обов’язків.

Сучасний процесуальний підхід до застосування запобіжного заходу у вигляді застави можна окреслити в наступних тезах:

- застава є запобіжним заходом (заходом забезпечення), який спрямований на дієвість і ефективність кримінального провадження до винесення вироку;

- застосування застави є повноваженням слідчого судді (під час досудового розслідування) або суду (під час судового розгляду);

- при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу ініціатива щодо визначення застави може виходити як від сторони обвинуваченого, так і від сторони захисту;

- заставу може внести як сам підозрюваний/обвинувачений, так і будь-яка інша фізична і юридична особа (крім суб’єктів з часткою державної або комунальної власності або тих, що фінансуються з бюджету);

- при постановленні ухвали про тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов’язаний визначити розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу. Цей імперативний обов’язок не поширюється на кримінальні провадження щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, або який спричинив загибель людини чи стосовно особи, якій у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. В інших випадках в ухвалі про тримання під вартою обов’язково визначається розмір застави, який ув’язнена особа має право внести і бути звільненою з покладенням додаткових обов’язків;

- застава є безстроковим запобіжним заходом; закон не передбачає необхідності її продовження (на відміну, наприклад, від тримання під вартою або домашнього арешту);

- при визначенні застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються обов’язки, виконання яких забезпечується заставою, а також наслідки невиконання цих обов’язків;

- якщо застава вноситься іншою фізичною чи юридичною особою, ця особа стає учасником кримінального провадження і набуває статусу заставодавця. При цьому заставодавцю роз’яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків. З цього моменту заставодавець стає, так би мовити, відповідальним за виконання підозрюваним, обвинуваченим його процесуальних обов’язків.

- наслідком невиконання покладених обов’язків (в т.ч. нез’явлення за викликом без поважних причини) є звернення застави в дохід держави та зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України. Такі наслідки настають незалежно від того, внесена застава підозрюваним, обвинуваченим або заставодавцем;

- при невиконанні обов’язків, забезпечених заставою, вона не звертається автоматично в дохід державного бюджету. Питання про звернення застави вирішується слідчим суддею або судом в судовому засіданні. При чому на прокурора покладається тягар доведення невиконання підозрюваним, обвинуваченим своїх процесуальних обов’язків;

- повернення застави може мати місце у разі припинення цього запобіжного заходу (наприклад, коли з часом запобіжний захід змінюється на особисте зобов’язання чи скасовується) або після винесення вироку. У іншому випадку застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Якщо ж застава вносилася заставодавцем, вона може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Отже застава не має каральної природи, її сутність полягає в тому, що вона виконує забезпечувальну функцію до закінчення судового розгляду і являється «стимулом» для належної поведінки особи, що притягається до кримінальної відповідальності, однак не засуджена.