Коментар вироку щодо колишнього директора державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод» суддею-спікером Інною Білоус

Сьогодні, 19 серпня, колегія суддів ВАКС виправдала колишнього директора державного підприємства (ДП) «Ізюмський приладобудівний завод» за частиною 4 статті 368 КК України.

За версією сторони обвинувачення, обіймаючи вказану посаду, обвинувачений у 2016-2017 роках здійснив безпідставну оплату від імені заводу на користь ТОВ «Оптимумспецдеталь» на загальну суму 4 019 658 грн. У подальшому, з цієї суми від особи, яка фактично управляла ТОВ «Оптимумспецдеталь», посадовець нібито отримав неправомірну вигоду на загальну суму 2 443 854 грн.

Прокурор у судових дебатах відмітив, що досудове розслідування детективами НАБУ та доказування прокурором САП під час судового провадження здійснювались шляхом процедури побічного (непрямого) доказування через різноманітні вторинні джерела обставин вчинення кримінального правопорушення, шляхом дослідження та підтвердження листування. Таке листування було виявлене у інформації, здобутій в результаті огляду флеш-накопичувача, добровільно наданого журналістом.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що докази, які були надані стороною обвинувачення не відповідають фактичним обставинам справи, були отримані поза належною правовою процедурою з очевидним позазаконним втручанням у права і свободи людини, оскільки: 1) є копіями невідомих документів, здобутих невідомими особами без невідомих повноважень в невідомий спосіб; 2) матеріали отримані не в процесуальний законний спосіб, через що неможливо встановити належне законне джерело походження інформації, яка там містилась, що обумовлює неможливість перевірити її автентичність; 3) будь-яким чином не можна перевірити, що саме ці матеріали передані на флеш носії до НАБУ; 4) матеріали відсутні у складі прямих доказів у здобутих в процесуальному порядку іншим органом досудового розслідування (ГВП ГПУ); 5) матеріали самі по собі не утворювали цілісну неподільну систему побічних (непрямих) доказів через потребу їх додаткового підтвердження із сторонніх вторинних джерел. Відтак, сторона обвинувачення не змогла надати суду на підтвердження пред’явленого обвинувачення належні оригінали документів, а натомість використовувала сурогати таких, в спосіб, що виключає можливість їх належної верифікації як процесуального першоджерела походження доказів та перевірки їх автентичності на оригінальність в межах доступних правових процедур.

У вироку суд вказав, що пред’явлене обвинувачення носить характер припущення, оскільки на основі сукупності наданих доказів, зібраних поза межами належної правової процедури, не доведено формулювання обвинувачення в такий спосіб, щоб підтвердити існування обставин, викладених в обвинувальному акті. Відтак поза розумним сумнівом не доведено наявність події вчинення злочину. Саме за таких обставин суд виправдав обвинуваченого у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Цей вирок ухвалений за наявності окремої думки. Він може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.