Справа №991/3849/21

13 жовтня слідча суддя Вищого антикорупційного суду відмовила у задоволенні скарг потерпілих АТ «Нікопольський завод феросплавів», АТ «Запорізький завод феросплавів», та заявника на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про закриття кримінального провадження у справі «Роттердам+».Всього у справі було призначено 15 судових засідань.

Слідча суддя ВАКС також закрила провадження за скаргою ГО «Центр протидії корупції» на цю ж постанову прокурора САП, оскільки у ході судового розгляду було встановлено, що ГО «ЦПК» не має статусу заявника у цьому кримінальному провадженні, і відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено не за його заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Справа стосувалася можливого зловживання службовими особами НКРЕКП, Управління енергоринку, за пособництва службових осіб ТОВ «ДТЕК Енерго» своїм службовим становищем для одержання неправомірної вигоди для Генеруючих компаній теплових електростанцій з числа групи компаній ДТЕК. Сторона обвинувачення стверджувала, що з цією метою НКРЕКП розробила та прийняла Постанову №289 від 03.03.2016, що встановила порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії. Справа більш відома під назвою «справа Роттердам+».

Представники заявника та потерпілих (скаржники) стверджували, що рішення прокурора САП є невмотивованим та необґрунтованим, що у матеріалах кримінального провадження достатньо доказів для доведення вини осіб, а також що строки досудового розслідування не закінчилися.

Слідча суддя перевірила формальні вимоги до закриття кримінального провадження та підстави для такого закриття. Вона встановила, що прокурор дотримав формальних вимог до процедури закриття кримінального провадження, а його рішення у формі постанови містить усі обов’язкові елементи, передбачені КПК України.

При оцінці підстав для закриття кримінального провадження слідча суддя встановила межі такого дослідження, при яких слідчий суддя не може втручатися у незалежну діяльність прокуратури та перебирати на себе роль прокурора при оцінці доказів, але при цьому має оцінити рішення прокурора про закриття кримінального провадження у контексті його обґрунтованості. Прокурор як особа, що має повний доступ до матеріалів кримінального провадження, достатню кваліфікацію як професійний юрист, на яку поширюються гарантії незалежності від впливу, тиску, втручання, діяльність якого підлягає обґрунтованій критиці у відповідних межах, а також наділена відповідним обсягом повноважень, може приймати рішення щодо подальшого здійснення кримінального переслідування. Метою перевірки рішення прокурора є встановлення того, чи були у прокурора підстави вважати, що кримінальне провадження має бути закрито, з урахуванням наданих доказів.

Слідча суддя встановила, що факт правомірності прийняття Постанови № 289 не впливає на здійснення кримінального провадження та наявність або відсутність складу злочину, оскільки зловживання службовим становищем може характеризуватися прийняттям рішень нормативного характеру на користь окремих фізичних або юридичних осіб, при цьому прийняття такого рішення здійснюватиметься у межах компетенції.

Втім, щодо достатності доказів слідча суддя дослідила надані матеріали із висновками експертів та встановила, що у кримінальному провадженні містяться суперечливі висновки експертів та документи, які не дозволяють однозначно стверджувати, що було спричинено тяжкі наслідки прийняттям Постанови №289. Наслідки, які неможливо виразити у еквіваленті грошової оцінки, не можуть бути визнані істотною шкодою чи тяжкими наслідками, які є обов’язковим елементом складу злочину. При цьому, необхідно врахувати, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (принцип in dubio pro reo).

Слідча суддя також встановила, що досудове розслідування здійснювалося протягом чотирьох років. Збирання доказів безперешкодно здійснювалося упродовж усього часу. Строки досудового розслідування неодноразово продовжувалися.

Скаржники стверджували, що строк досудового розслідування ще не закінчився, оскільки день скасування постанови про закриття кримінального провадження не має зараховуватися у строк досудового розслідування. Хоча КПК України прямо не визначає, чи зараховується такий день до строків досудового розслідування, варто виходити із того, що з моменту скасування закриття кримінального провадження таке провадження вже не може вважатися закритим. З цього моменту слідчі (детективи) можуть проводити слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, і ця можливість є реальною (незважаючи на те, чи у конкретному випадку такі дії були проведені), а тому, обрахувавши строк досудового розслідування, слідча суддя дійшла висновку, що у цьому кримінальному провадженні він закінчився.

Відповідно, прокурор обґрунтовано прийняв постанову з підстави того, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Справа розслідувалася з 2017 року. Провадження у цій справі неодноразово зупинялося, воно закривалося та відновлювалося шляхом скасування процесуального рішення про закриття. Рішення прокурора САП про закриття кримінального провадження, щодо якого було подано скарги, є черговим таким рішенням.

Сторони не з’явилися на оголошення повного тексту рішення. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч. 4 ст. 107 КПК України).