Вищий антикорупційний суд відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості

22 вересня 2021 року, колегія суддів Вищого антикорупційного суду відмовила у затвердженні угоди про визнання винуватості щодо особи, обвинуваченої за ч. 4 ст. 369 КК України.

За версією сторони обвинувачення, обвинувачений здійснив пропозицію надати 100 000 доларів США та надав 50 000 доларів США неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за призначення його на керівну посаду у державному підприємстві енергетичної сфери економіки. Відповідно до обвинувального акта, другий транш неправомірної вигоди у розмірі 50 000 доларів США особа, з якою укладено угоду про визнання винуватості, мала надати службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, після призначення його на посаду.

Сторонами угоди про визнання винуватості було узгоджено покарання у виді п’яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на три роки. Також, відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України та ч. 9 ст. 100 КПК України, до обвинуваченого мала бути застосована спеціальна конфіскація у вигляді звернення в дохід держави предмета неправомірної вигоди – грошових коштів у сумі 50 000 доларів США, використаних ним як засіб вчинення кримінального правопорушення, а також грошових коштів у сумі 1 404 000 гривень, внесених третьою особою як частина застави за обвинуваченого.

Перевіривши угоду про визнання винуватості, колегія суддів відмовила в її затвердженні з огляду на суперечність її умов закону про кримінальну відповідальність, кримінальному процесуальному закону, а також невідповідність інтересам суспільства:

- у якості врахування ступеня та характеру сприяння обвинуваченого у проведенні щодо нього кримінального провадження в угоді зазначено активне сприяння встановленню обставин кримінального правопорушення та виявлення бажання добровільно видати решту від встановленої досудовим розслідуванням суми неправомірної вигоди, яку обвинувачений мав намір передати особі, яка займає особливо відповідальне становище. Втім, сторони угоди помилково ототожнюють реалізацію обвинуваченим свого права на розпорядження належними йому грошовими коштами (зокрема, з метою внесення застави як запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, і тим самим поліпшення свого становища шляхом звільнення з-під варти) та сприяння ним у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

- суспільний інтерес в забезпеченні швидшого досудового розслідування, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень відсутній, оскільки досудове розслідування вже закінчено, були проведені численні слідчі дії (призначені і проведені експертизи, здійснений допит свідків тощо), та до моменту призначення справи до судового розгляду обвинувачений не надавав щодо себе викривальних показань;

- обставини вчинення кримінального правопорушення (у такому вигляді, як вони викладені в обвинувальному акті) та пояснення обвинуваченого свідчать про його обізнаність щодо джерел отримання неправомірної вигоди та можливостей систематичного незаконного збагачення, доступ до яких отримує особа, яка обіймає посаду, пов’язану з використанням і розпорядженням державними ресурсами. Втім, сторонами угоди, попри передбачену ч. 2 ст. 55 КК України можливість, не передбачено додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади і займатись певною діяльністю;

- у випадку визнання обвинуваченого винуватим за наслідками судового розгляду грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США та 1 404 000 гривень можуть бути конфісковані у порядку спеціальної конфіскації та конфіскації, відповідно. За умов відсутності інших корисних для суспільства обставин, досягнення сторонами угоди згоди на її укладення не свідчить про дотримання інтересів суспільства та фактично має своєю єдиною метою задоволення приватного інтересу обвинуваченого у звільненні його від відбування покарання.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку, що у випадку затвердження угоди економія процесуального часу не буде співмірною з обставинами та тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, а також із передбаченою кримінальним законом мірою покарання за його вчинення.
Із повним текстом судового рішення можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 991/3760/21.