Вищий антикорупційний суд відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості

Сьогодні, 19 квітня 2021 року, колегія суддів Вищого антикорупційного суду відмовила у затвердженні угоди про визнання винуватості щодо особи, обвинуваченої за ч. 3 ст. 27 та ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 та ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 369 КК України.

За версією сторони обвинувачення, узгоджена злочинна діяльність групи осіб, яка була організована та здійснювалась під керівництвом обвинуваченого, призвела до ненадходження до бюджету коштів унаслідок ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі на загальну суму 46 402 556 гривень 07 копійок. Ці грошові кошти у подальшому були легалізовані цією ж групою осіб шляхом вчинення фінансових операцій з майном, одержаним злочинним шляхом. До розробленої та запровадженої схеми були залучені  понад тридцять юридичних осіб приватного права та п’ять державних підприємств – учасників Державного концерну «Укроборонпром». Крім того, відповідно до обвинувального акта особа, з якою укладено угоду про визнання винуватості, надала службовій особі державного підприємства – учасника Державного концерну «Укроборонпром» неправомірну вигоду в розмірі 879 554 гривень 00 копійок.

Сторони угоди про визнання винуватості погодили часткове звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності, встановивши його зобов’язання в майбутньому добровільно відшкодувати завдану державі шкоду в розмірі 4 000 000 гривень. Сторонами також було узгоджено остаточне покарання за загальним обсягом пред’явленого обвинувачення з урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 69, ч. 2 ст. 75, ст. 76 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна без позбавлення права обіймати певні посади та зі звільненням від відбування основного та додаткового покарання з іспитовим строком на 1 рік. Натомість, обвинувачений зобов’язувався надати викривальні показання щодо інших осіб, причетних до вчинення зазначених вище злочинів.   

Перевіривши угоду про визнання винуватості, колегія суддів відмовила в її затвердженні з огляду на невідповідність її умов кримінальному процесуальному та кримінальному законам, а також інтересам суспільства:

-існує пряма заборона укладати угоду про визнання винуватості з організатором особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 4 ст. 369 КПК України);

- не може бути зарахований як обставина, яка пом’якшує покарання, намір обвинуваченого добровільно частково відшкодувати завдану ним шкоду в майбутньому (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України);

- лише щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також наявність на утриманні обвинуваченого малолітніх дітей не можна вважати такими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів (ч. 1 ст. 69 КК України);       

- при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, особі не може бути не призначене додаткове обов’язкове покарання (ч. 2 ст. 69 КК України);

- ч. 2 ст. 75 КК України за жодних обставин не передбачає можливості звільнення особи від відбування такого виду покарання як конфіскація майна;

- сторони угоди погодили не лише звільнення обвинуваченого від відбування погодженого ними покарання відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України, але й тривалість іспитового строку та перелік покладених на обвинуваченого обов’язків, що за ч. 3 цієї ж статті належить до компетенції суду; 

- умови угоди в частині погодженого покарання суперечать суспільному інтересу в силу його очевидної невідповідності вимогам закону, а тому не зможуть запобігти вчиненню інших злочинів та виконати превентивну функцію;

- на переконання колегії суддів, в умовах проведення АТО, коли держава вживала термінових заходів для пошуку додаткових джерел поповнення бюджету та перерозподілу коштів для підвищення обороноздатності країни, а також для підтримки тих осіб, які опинились на території проведення АТО, зокрема, через запровадження нових податків та пільгових умов оподаткування, злочинна діяльність задля особистого збагачення шляхом ухилення від сплати податків, тим більше в оборонній сфері із залученням державних підприємств – учасників Державного концерну «Укроборонпром», свідчить про особливу зухвалість та винятковий цинізм організаторів такої діяльності. 

Із повним текстом судового рішення можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 991/10594/20.